Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2016 року Справа № 922/5384/15 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго"на постановувід 12.01.2016Харківського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Харківської області № 922/5384/15за позовомДержавного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго"до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон"простягнення 22041,23грн,за участю представників: позивача - не з'явилисьвідповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 09.11.2015 у справі №922/5384/15 (суддя Ольшанченко В.І.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В.О., судді Крестьянінов О.О., Шевель О.В.), відмовлено в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" (далі - позивач) до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" (далі - відповідач) про стягнення 22041,23грн збитків, заподіяних завищенням вартості виконаних робіт за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012.

Позивач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 623, 1166 Цивільного кодексу України, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що внаслідок оплати завищеної вартості робіт, виконаних за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012, ним було безпідставно втрачено грошові кошти в сумі 22041,23грн, у зв'язку з чим вважає наявними підстави для стягнення з відповідача зазначеної суми грошових коштів в якості збитків.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представники сторін не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, що, однак, не перешкоджає розглядові касаційної скарги і про що сторони були попереджені ухвалою Вищого господарського суду України від 24.02.2016.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 21.09.2012 між Приватним підприємством "Будівельна компанія "Ікон" (підрядник) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі директора відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" Позігуна М.П. (замовник) укладено договір №80-4/0072-12, за умовами якого замовник доручає підряднику, а підрядник приймає на себе зобов'язання виконати відповідно до умов цього договору роботи з капітального ремонту приміщення №404 адміністративної будівлі №1 (інв.№2) Північної ЕС на вул. Кооперативна, 12/14 (надалі - об'єкт), згідно з актом дефектів (додаток №1 до договору), далі - роботи, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору); вартість робіт за цим договором є твердою та визначається договірною ціною (додаток №2), складеною на підставі локальних кошторисів №№02-001-001; 02-001-002 (додаток №№3, 4), що є невід'ємними частинами цього договору, і становить: 372996,00грн, крім того ПДВ 20% - 74599,20грн, разом з ПДВ 20% - 447595,20грн (п.2.1 договору); остаточні розрахунки за виконані роботи проводяться протягом 20-ти банківських днів з моменту підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін та надання податкової накладної. Оплата здійснюється на підставі підписаних сторонами актів після повного врахування попередньої оплати (п.2.3 договору); строк виконання робіт: вересень - грудень 2012 року (п.3.1 договору); акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) у двох примірниках готує підрядник і передає для підписання уповноваженим представникам замовника за наявності виконаного обсягу робіт (п.4.4.1 договору); уповноважені представники замовника протягом 5 календарних днів перевіряють правильність і реальність актів і підписують їх в частині фактично виконаних обсягів робіт або надають мотивовану відмову від приймання робіт. У разі мотивованої відмови сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання (п.4.4.2 договору); приймання завершених за цим договором робіт здійснюється робочою комісією замовника і оформлюється актом прийняття об'єкту після капітального ремонту (п.4.4.9 договору).

Відповідач повністю виконав свої зобов'язання за договором, проведені роботи прийняті позивачем без зауважень, що підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 13.11.2012 за листопад 2012 р. на суму 286345,20грн (у тому числі ПДВ), актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 р. на суму 120552,00грн (у тому числі ПДВ), актом приймання виконаних будівельних робіт від 17.12.2012 за грудень 2012 р. на суму 22243,20грн (у тому числі ПДВ) та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ-3 на загальну суму 429140,40грн.

Судами встановлено, що позивач повністю оплатив виконані будівельні роботи.

Між тим, плановою перевіркою діяльності Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині фінансово-господарської діяльності Північної електроенергетичної системи Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за період з 01.07.2011 по 30.06.2013, проведеною Державною фінансовою інспекцією України, виявлено, зокрема, завищення вартості робіт, виконаних за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012, за рахунок завищення підрядником загальновиробничих витрат на суму 11376,61грн, а також встановлено, що за наслідком контрольного обміру не підтверджується факт виконання робіт та наявність змонтованого обладнання, які включені до актів виконаних робіт по договору, на суму 18367,69грн (без урахування ПДВ), що призвело до завищення вартості виконаних робіт на суму 22041,23грн (з ПДВ).

За результатами ревізії Державною фінансовою інспекцією України винесено Державному підприємству "Національна енергетична компанія "Укренерго" вимогу №05-14-1914 від 25.11.2013 щодо необхідності відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості підрядника та стягнення з останнього завданих замовнику збитків, зокрема, у вказаній сумі.

Зазначені обставини стали підставою звернення Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" про стягнення суми 22041,23грн в якості збитків, заподіяних завищенням вартості виконаних робіт за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012, вимоги якого обґрунтовані приписами ст. ст. 22, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України.

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач не довів наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення в діях відповідача, що виключає можливість покладення на останнього обов'язку з відшкодування збитків. Судами попередніх інстанцій також зазначено, що позивач не надав суду доказів відносно наявності об'єктивних причин, які завадили йому дотриматися встановленого чинним законодавством та договором порядку виявлення явних недоліків виконаних робіт, а, отже, після їх прийняття позивач втратив право посилатися на ці недоліки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

За положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 843, ч. 1 ст. 844, ч. 2 ст. 845 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Відповідно до ч. 1 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Як вбачається зі змісту заявлених позивачем вимог, недоліки, на які останній посилається (не підтвердження факту виконання робіт та наявності змонтованого обладнання, які включені до актів виконаних робіт по договору на суму 18367,69грн без ПДВ, що призвело до завищення вартості виконаних робіт на 22041,23грн з ПДВ), є явними, тобто такими, що могли бути виявлені як під час виконання робіт (ст. 849 ЦК України), так і в момент їх прийняття (ст. 853 ЦК України).

Втім, всі виконані роботи за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012 прийняті позивачем за відповідними актами, підписаними ним без будь-яких зауважень та оплачені останнім повністю, що, в свою чергу, враховуючи приписи ч. 3 ст. 632, ст. 853 ЦК України, свідчить про безпідставність заявлених позивачем вимог.

Доводи скаржника щодо порушення судами норм ст. ст. 22, 623, 1166 ЦК України, ст. 224 Господарського кодексу України колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

У відповідності до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що роботи виконані відповідачем як підрядником належним чином у відповідності до умов укладеного договору і на момент їх прийняття позивачем як замовником у останнього були відсутні будь-які претензії щодо обсягу, вартості і якості робіт, які могли б бути підставою для відмови від підписання актів прийняття виконаних робіт, отже, не можливо вважати, що відповідач припустився порушення своїх зобов'язань за договором підряду, відтак відсутність в діях відповідача правопорушення не є підставою для покладення на нього відповідальності у вигляді збитків.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, доводи касаційної скарги цього висновку не спростовують, а зводяться до намагання переоцінити встановлені судами обставини і досліджені докази, що згідно з приписами ст. ст. 1115, 1117 ГПК України перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди попередніх інстанцій не припустилися порушення або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" Державного підприємства "НЕК "Укренерго" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.01.2016 у справі Господарського суду Харківської області № 922/5384/15 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк